Соціокультурні виміри інтернаціоналізації вищої освіти в умовах цифровізації: український вектор у польських закладах вищої освіти

Анотація

Успішна трансформація Польщі до ринкової економіки, її інтеграція до структур Європейського Союзу, системний розвиток вищої освіти та поступова цифрова трансформація сукупно зробили країну основним напрямком для української молоді, яка прагне здобути вищу освіту за кордоном. У цьому дослідженні розглядаються динаміка, структура, нормативно-правова база та соціокультурні чинники освітньої міграції українських студентів до польських закладів вищої освіти (ЗВО) протягом 1990-2025 років. Розпочавшись із незначної присутності лише кількох сотень осіб у 1990-х роках, кількість українських студентів у Польщі експоненціально зросла, перевищивши 47 000 у останні навчальні роки та стабільно становлячи приблизно 43%-50 % від усіх іноземних студентів у країні. Аналіз висвітлює ключові інституційні та законодавчі рушії цього процесу, зокрема двосторонню угоду про академічне визнання 2005 року, запровадження Карти поляка у 2007 році, реформи вищої освіти 2011 та 2018 років, а також лібералізацію доступу до ринку праці. Особлива увага приділяється впливу геополітичних криз, зокрема російській агресії 2014 року та повномасштабному вторгненню 2022 року, яке спричинило приплив біженців від війни та тимчасово змінило демографію студентів у бік юнаків призовного віку. Крім того, у статті досліджуються структурні вподобання українських студентів, такі як вибір приватних ЗВО, денної форми навчання, спеціальностей у сфері бізнесу та IT, а також регіональна кластеризація у великих академічних центрах, таких як Варшава, Краків, Вроцлав і Люблін. Процес соціокультурної адаптації аналізується крізь призму сучасної цифровізації. Інтеграція гібридних навчальних платформ, цифрових систем вступу та онлайн-сервісів суттєво знизила адміністративні та мовні бар'єри, а також допомогла студентам підтримувати безперервні інформаційні та культурні зв'язки з Україною. З огляду на те, що соціологічні дані свідчать про низьку готовність студентів повертатися одразу після закінчення навчання, у статті обговорюються довгострокові соціально-економічні наслідки для України («відтік мізків» проти формування людського капіталу) та наголошується на потенційній ролі випускників із іноземною освітою у повоєнному відновленні та відбудові України.