Збереження єдиного прогностичного контуру при еволюції телеметричного простору розподілених систем зберігання даних

Анотація

У статті розглядається проблема збереження єдиного прогностичного контуру в умовах еволюції телеметричного простору програмно-визначених розподілених систем зберігання даних. Актуальність задачі зумовлена тим, що під час довготривалої експлуатації кластерів зазначених систем склад доступної телеметрії змінюється внаслідок оновлення версій платформи, появи нових діагностичних метрик, зміни складу та семантики повідомлень системних журналів, службових станів та складу обладнання; унаслідок цього побудова окремої моделі для кожної нової конфігурації призводить до фрагментації історичних даних і втрати наступності прогнозування. Запропоновано подання телеметричного простору як відкритої структури, що складається з інваріантного ядра ознак і змінних розширень. Інваріантне ядро виконує функцію шару сумісності між різними періодами експлуатації, тоді як змінні розширення відображають розвиток платформи, інфраструктури та доступної телеметрії. Для опису еволюції ознак введено типізовані відношення сумісності, що охоплюють збереження, перейменування, нормалізаційне відображення, агрегацію, декомпозицію та семантичну відповідність. Наукова новизна полягає у трактуванні інваріантного ядра не як механічного перетину однакових метрик різних періодів експлуатації, а як шару семантичної сумісності, в межах якого експлуатаційне значення ознак може зберігатися через допустимі перетворення. Це дає змогу підтримувати наступність прогностичної моделі навіть за зміни назв метрик, джерел телеметрії та форматів подання даних. Підхід проілюстровано на еволюції телеметричного простору Ceph-кластера від Kraken до Reef. Показано, що зміна складу телеметрії може розглядатися як контрольоване розширення єдиного прогностичного контуру за умови збереження або відтворюваності інваріантного ядра. Якщо ця умова порушується, побудова окремої моделі стає обґрунтовано необхідною.