Плавучі сонячні електростанції як чинник економічного розвитку: європейський досвід та перспективи України

Анотація

Обґрунтовано економічні передумови розвитку плавучих сонячних електростанцій в Україні на основі матеріалів Світового банку, досліджень Європейської комісії та досвіду реалізованих європейських проєктів. Мета роботи полягає у визначенні механізмів, за допомогою яких використання водної поверхні для фотоелектричної генерації створює додаткову цінність для підприємств, громад і національної економіки. Застосовано порівняльний аналіз проєктів у Нідерландах, Португалії, Франції, Німеччині, Великій Британії, Бельгії, Австрії та Швейцарії; додатково розглянуто гібридний об’єкт в Албанії. Встановлено, що європейські інвестори розвивають плавучу генерацію передусім для розширення придатних для енергетики площ, повторного використання промислових водойм, електропостачання водогосподарських і виробничих об’єктів та інтеграції з гідроелектростанціями. Економічний ефект охоплює збереження аграрного виробництва, використання наявних мережевих активів, скорочення закупівлі електроенергії, розвиток інженерних компетенцій і залучення місцевого капіталу. Показано, що оцінювання лише початкової вартості одного мегавата не відображає всіх результатів такого проєкту. Запропоновано розмежовувати фінансовий результат власника станції, сумарний результат господарського комплексу та суспільний економічний ефект. Для України визначено пріоритетність технічних водойм біля денних споживачів, зрошувальних резервуарів і придатних гідроенергетичних об’єктів. Наведено сценарне оцінювання генерації та збереженого аграрного доходу для програми потужністю 100 МВт. Доведено наявність обґрунтованої інвестиційної та господарської ніші плавучої фотоелектричної генерації; кількісні оцінки потенціалу відокремлено від фактичних результатів експлуатації. Практичне значення роботи полягає у формуванні критеріїв відбору українських майданчиків, на яких сукупні переваги технології можуть бути перетворені на вимірювані економічні результати.